Гіперплазія сальних залоз

Гіперплазія сальних залоз (синоніми: сальна гіперплазія, сальна аденома) – патологічний стан шкіри, що характеризується збільшенням (розростанням в об'ємі) сальних залоз. Це досить поширене доброякісне утворення шкіри, при якому на її поверхні з'являються численні жовті м'які пухирці (папули) розміром 2-5 мм. у діаметрі. Зазвичай гіперплазія пов'язана з жирним станом шкіри, що в свою чергу є наслідком гіперпродукції шкірного сала (лат. себуму).

Відомостей про злоякісну трансформацію сальних аденом немає. Вважається, що гіперплазія сальних залоз має сприятливий прогноз, тобто не є небезпечною для здоров'я. Власне, це і є основною причиною того, що сучасні дерматологи керуються уявленням, що сальна аденома це не зовсім патологія, а здебільшого косметичний дефект, який піддається лікуванню (корекції).

Як правило, наших пацієнтів турбують поодинокі або множинні "жовтого кольору пухирці",що поступово, та у все більших кількостях з'являються на шкірі чола, нижніх повік, щікта/або підборіддя. При натисканні пальцями на такий елемент з нього виділяється біла маса, схожа на крем. Іноді ріст новоутворень супроводжується появою навколо них судинних сіточок та павучків. Можливе також їх запалення та навіть кровоточивість, що найчастіше виникає через спроби самостійного видалення, подряпин або внаслідок травмування під час гоління.

Сальна гіперплазія має клінічні подібності з деякими іншими неопластичними ураженнями шкіри, такими як базально-клітинна карцинома, контагіозний молюск, ксантелазма, а також міліуми. Тому діагностика гіперплазії сальних залоз потребує обов'язкового огляду у кваліфікованого лікаря-дерматолога.

Типова локалізація та причини гіперплазії сальних залоз

Сальні залози (СЗ) – це придатки шкіри, що знаходяться на всіх частинах тіла, окрім підошов та долонь. Вони складаються з голокринових ацинусів (лат. acinus– виноградне гроно), прикріплених до загальної вивідної протоки та волосяного фолікула, що разом складають сально-волосяну одиницю(англ.unit). Області з найбільшою концентрацією сальних залоз – це обличчя, рідше – спина та груди. При уважному огляді в центрі кожного з таких утворень, як правило, можна виявити невелике поглиблення. Це так званий "кратер" – гирло вивідної протоки сальної залози.

Мал.1. Будова сально-восяної одиниці

Причини, що призводять до аномального розростання сальних залоз, до кінця не з'ясовані. Попри це, низка вчених вважає, що виною всьому – гормональні зміни. Справа в тому, що сальні залози надзвичайно чутливі до андрогенів (чоловічих статевих гормонів). Їх інтенсивне вироблення починається в підлітковому віці, у подальшому поступово збільшується і досягає максимуму орієнтовно у 30 років. Ця гіпотеза певною мірою підтверджується тим, що проблема гіперплазії СЗ найчастіше діагностується у чоловіків середнього та похилого віку, проте нерідко буває і у жінок. У людей похилого віку рівень андрогенів поступово знижується, і це призводить до деякого, чи часткового, зменшення розмірів папул та до уповільнення вироблення шкірного сала. Проте, повна самостійна елімінація утворень спостерігається дуже рідко.

Численні спостереження за гіперплазією СЖ також показують, що проблема частіше виникає на відкритих ділянках, схильних до УФ (ультрафіолетового проміння) опромінення. Найпоширеніші зони – відкриті ділянки обличчя і тіла. Тим не менш, прямий причинно-наслідковий зв'язок не доведений, тому на даний час УФ-промені розглядаються тільки як кофактор.

Діагностика та лікування сальної гіперплазії

Досвідченим дерматологам (у більшості випадків, близько у 2/3 спостережень) для первинної діагностики сальної гіперплазії достатньо візуального огляду. У решти, приблизно у 30% пацієнтів, є необхідність диференціювання висипки від базально-клітинної карциноми та контагіозного молюску. Для цього достатньо провести цифрову електронну дерматоскопію. Дерматоскопічно для даної патології характерний правильний (типовий) судинний малюнок зі слабким розгалуженням дрібних судин, спрямованих від периферії до центру вогнища. Рідше, особливо спірних випадках, проводиться панч-біопсія.

Оскільки гіперплазія сальних залоз немає тенденції до малігнізации, тобто ніколи не стає злоякісною, видалення елементів можливе не за медичними, а за косметичними показаннями. Елементи розташовуються у верхніх шарах шкіри (епідермісі та дермі), мають хорошу доступність, і подаються видаленню багатьма традиційними способами — діатермокоагуляцією, або за допомогою кріотерапії (рідким азотом) та місцевим хімічним впливом (трихлороцтовою кислотою). Проте, незважаючи на незаперечну результативність цих методів лікування, вони не є вибірковими (травмують не тільки патологічний елемент а й найближчі ділянки) шкіри та нерідко залишають по собі рубці різного ступеня глибини та обсягу, що суттєво знижує косметичну доцільність процедури.

У клініці лікаря Бреннера ми віддаємо перевагу найбільш вибірковим і щадним методикам, таким як атравматичне видалення вогнищ гіперплазії високотехнологічним медичним лазером. Лазерний промінь без пошкодження шкіри проникає у її товщу на глибину до 3-4 мм. і частково коагулює судини, що живлять сальну залозу. Окрім цього, лазерний промінь усуває закупорку вивідних протоків, стимулює процеси загоєння та оновлення. Таким чином, отримуючи недостатнє кровопостачання, сальна залоза зменшується в об'ємі та починає виробляти меншу кількість себуму, який потім ще й легше з неї виводиться. Шкіра стає чистішою та здоровішою на вигляд.

Ризики лазерного лікування гіперплазії сальних залоз

На жаль, навіть така щадна процедура як лазерне видалення, має деякі ризики, що ніяк не пов'язані з помилкою лікаря чи з неправильними налаштуваннями параметрів обладнання.

Найбільш частою проблемою, що може виникати із частотою близько 10%, є оборотна гіпоплазія, тобто надмірне зменшення СЖ. У цьому випадку, на місці "горбка" з'являється невеличке заглиблення шкіри, яке зазвичай поступово зникає протягом 2-3 місяців. Ще однією проблемою може стати стійке почервоніння на місці лазерної обробки, яке також самостійно проходить протягом кількох днів. Оскільки лікування зазнали лише окремі елементи, а не глибинна причина проблеми, з часом, можлива повторна поява вузликів гіперплазії.

При виникненні вищеописаних чи будь-яких інших позаштатних явищ ми рекомендуємо повторно звернутися до лікаря, який призначить адекватне лікування.

Профілактика та домашній догляд при гіпертрофії сальних залоз

Як ми вже знаємо, 100%-во ефективного методу лікування, що дозволяє раз і назавжди позбутися гіперплазії СЖ, на жаль, не існує. Однак проблему можна утримувати під контролем як за допомогою регулярного прийому рецептурних ретиноїдів (Акнетин, Роакутан) та професійних косметологічних пілінгів, так і самостійно в домашніх умовах.

Найпростіша порада, яку в подібних випадках дають дерматологи всього світу, складається з трьох пунктів:

1) Уникайте вживання у їжу продуктів, що підвищують жирність шкіри. Корисні та шкідливі продукти наведені в таблиці:

2) Підтримуйте гігієну обличчя та тіла. Для догляду за жирною шкірою важливо використовувати некомедоногенні м'які миючі засоби (пінки), які не подразнюють шкіру та не викликають алергію. Ретельно змивайте макіяж перед сном.

3) Не засмагайте та уникайте потрапляння на шкіру прямих сонячних променів. Щодня користуйтеся сонцезахисними кремами із SPF не нижче 30 од.