Стрептодермія

Стрептодермія (стрептококова піодермія) – група гнійничкових захворювань шкіри, обумовлена патогенними формами бактерій стрептокока. З'являється переважно на ділянках гладенької шкіри та на місці складок. Найчастіше зустрічається у жінок і дітей у зв'язку з тим, що їхня шкіра ніжніша. Інкубаційний період триває від кількох днів до тижня.

У більшості випадків стрептококові ураження охоплюють обличчя, кінцівки та іноді тулуб. На гіперемованій і злегка набряклій шкірі з'являються ненапружені, наповнені прозорою або каламутною рідиною, пухирці і навіть пухирі (фліктени), величиною від сірникової головки до горіха. Пацієнтів турбує свербіж різної інтенсивності, відчуття печії, можливі також підвищення температури тіла та реґіонарний лімфаденіт.

Стрептококова піодермія досить заразна і в місцях масового скупчення людей може спричинити епідемічний спалах. Враховуючи, що захворювання переважно проявляється у дітей, найчастіше такі спалахи відбуваються у дитячих садках та школах.

Причини виникнення стрептодермії

У 90-95% здорових людей стрептококи присутні у невеликих кількостях на поверхні шкірного покриву і не викликають запальних процесів. Сапрофіти можуть набути патогенних властивостей під впливом низки негативних факторів, і в цьому випадку їх вірулентність (лат. "отруйність") різко збільшується. Такими факторами можуть бути:

• недотримання правил особистої гігієни;
• зниження імунологічної реактивності;
• взаємодія з інфікованою стрептококами людиною;
• низькокалорійна дієта, сильні психологічні та фізичні навантаження;
• травми шкіри (укуси комах, розчіси, уколи, задири пальців тощо);
• використання речовин та косметичних засобів, що порушують кислотно-лужний баланс шкіри.

Чи почнеться захворювання або ні (?), залежить від імунологічної стійкості організму, а також від кількості та вірулентності бактерій, що потрапили на шкіру. Речовини, що виділяють вірулентні форми стрептокока, є високотоксичними для організму. Ці токсини мають здатність розчиняти великі ділянки епідермісу, і навіть еритроцити та лейкоцити.

Види стрептококової піодермії

Захворювання має досить складну класифікацію, що поєднує десяток клінічних форм та стадій. Залежно від локалізації та глибини ураження шкіри стрептококові ураження бувають поверхневими та глибокими.

До групи поверхневих стрептодермій відносяться стрептококове імпетиго, щілиноподібне імпетиго (нар. заїда), поверхневий панарицій (ураження навколо нігтьових пластинок), інтертригенозна стрептодермія (нар. попрілість), папуло-ерозивна і хронічна дифузна стрептодермія.

До глибоких відносять дві хронічні форми – вульгарну ектиму та целюліт, а також бешихове запалення шкіри та підшкірної клітковини (в народі - рожа). Заради справедливості вкажемо, що для цих піодермій етіологічна роль патогенних стрептококів залишається під сумнівом.

У деяких випадках на уражених ділянках шкіри крім стрептококів виявляються й інші патогенні бактерії – стафілококи, вульгарний протей, кишкова або синьо-гнійна паличка... У цих випадках говорять про полімікробне або змішане зараження.

Імпетиго

Поверхнева дифузна стрептодермія на обличчі

Бешихове запалення ніг (рожа)

Лікування стрептодермії

При найбільш поширених гострих варіантах поверхневих срептодермій використовуються примочки з дезінфікуючими та в'яжучими розчинами (5% танінової або 2% борної кислоти). Необхідно мінімізувати контакти запалення з водою та регулярно підсушувати уражену ділянку шкіри.

Наступний етап лікування – використання антибактеріальних препаратів зовнішнього застосування, а у тяжких випадках системних антибіотиків відповідно з результатами антибіотикограми.

Хірургічне втручання може знадобитися у разі появи глибокого панарицію, фурункулів, абсцесів, карбункулів. Якщо захворювання переходить у глибоку або хронічну форму, призначаються гормональні засоби та ін'єкції стафілококового анатоксину.