Лазерне видалення келоїдних рубців

Келоїдний рубець (англ. keloid scarring) – це не зовсім коректна назва генетично обумовленого захворювання – келоїда (англ. Keloid). Патологія проявляється надмірним розростанням сполучної тканини на місці майже будь-якої травми шкіри. Нормотрофічний (звичайний) рубець проходить певні стадії загоєння і в результаті стає майже непомітним. У разі келоїдних рубців нормальний процес регенерації шкіри порушений. Патологічно змінена сполучна тканина має схильність до швидкого гіпертрофічного розростання з поширенням на поверхню або в глиб здорових тканин.

У кого може утворитися келоїдний рубець?

Келоїдні рубці утворюються переважно у підлітків, людей молодого та середнього віку. У людей похилого віку патологія спостерігається рідко. За даними досліджень, ризик появи келоїду безпосередньо пов'язаний із сімейним анамнезом та расовою приналежністю (у африканців та азіатів келоїд зустрічається частіше, ніж у представників європеоїдної раси). Чоловіки і жінки схильні до ризику келоїду в рівній мірі.

Локалізація рубців, в основному, охоплює зону голови та шиї (мочки вух), тулуб (частіше зону декольте), кінцівки. Вкрай рідко келоїди зустрічаються на підошвах, долонях, повіках, статевих органах.

Келоїдні утворення, особливо на обличчі та інших відкритих ділянках шкіри, мають потужний негативний вплив на психіку. Такі пацієнти відчувають постійний дискомфорт, і крім лікування рубця (-ів), потребують також психосоціальної реабілітації.

Причини появи келоїдного рубця

Подією, що спровокувала утворення келоїдного рубця, може стати незначна травма, опік, татуювання, укус комахи або тварини, пірсинг. Формування патологічної рубцевої тканини починається приблизно за 2-3 тижні після травми. У медичній практиці трапляються випадки, коли келоїди утворюються на місці прищів і навіть на не травмованій шкірі. Ризик утворення підвищується за наявності спадкових (сімейних) факторів, смаглявої шкіри, прийому гормональних та протизапальних препаратів, антикоагулянтів.

Існує також низка генетичних захворювань, пов'язаних з порушенням процесу синтезу шкірою колагену, та її відновленням у разі ушкодження. До них відносяться:

• синдром Еллерса-Данлоса – проявляється у вигляді гіперпружності шкіри, суглобової гіпермобільності, крихкості тканин;
• склеродермія – системне ураження сполучної тканини, яке супроводжується наявністю набряку та ущільнення шкіри, зниженням еластичності;
• синдром Марфана – аномалія розвитку сполучних тканин, що вражає органи зору, судини, серце, опорно-руховий апарат;
• синдактилія – зрощені пальці нижніх чи верхніх кінцівок.

Розвиток келоїдних рубців можуть спровокувати і деякі ендокринні та імунні порушення: патології щитовидної та надниркових залоз, надлишкове вироблення імуноглобуліну IgE, зайва вага, вади харчування, високий рівень цукру в крові. Також ймовірним провокатором розвитку патології є анемія.

Келоїдний рубець на плечі

Келоїдний рубець на животі

Симптоми та види келоїдних рубців

Найбільш поширеними ранніми симптомами формування келоїдної тканини є зміна кольору шраму від червоного до синюшного, парестезія (порушення чутливості, що супроводжується печінням, поколюванням, мурашками) та біль при натисканні на рубець.

Дерматологи виділяють 3 основних види келоїдних рубців:

• 1. Справжні або спонтанні – одиничне щільне утворення, що з'являється на зовні не зміненій шкірі. Це опуклий рубець кулястої форми та блідо-рожевого кольору. Можливо різних розмірів.
• 2. Хибні – з'являються на будь-яких ділянках шкіри після травм, опіків, шрамів після операційного втручання. Мають червоний колір, вкриті тонким та напруженим шаром шкіри.
• 3. Акне-келоїди – найчастіше з'являються на голові, як наслідок сосочкового дерматиту чи фолікуліту. Запалення має хронічну природу, локалізується на потилиці та верхній частині шиї. Виявляється у вигляді множинних конусоподібних папул (горбків) червоно-бурого кольору, що можуть зливатися та утворити бляшку. Цей вид келоїдів зазвичай зустрічається у чоловіків.

Крім того, келоїдні рубці можуть бути старими та молодими. Вік молодих - від 4 місяців до 2 років (активно ростуть), старих - більше 2 років (зростання сповільнене).

Як проводиться лікування келоїдних рубців?

Важливо розуміти, що схильність до утворення келоїду, це внутрішня проблема, тому її лікування в дермато-косметологічній клініці зводиться лише до мінімізації зовнішніх проявів. Найдієвіший спосіб призупинити надмірне розростання сполучної тканини – своєчасно розпочата кортико-стероїдна (гормональна) терапія. Лазерне шліфування для лікування молодого келоїду, що активно зростає, не застосовується. Воно можливе лише після стабілізації рубця і полягає у частковому випаровуванні (вапоризації) рубцевої тканини під впливом лазерних променів.

Фракційне лазерне шліфування дефектів шкіри

По всій глибині рубця робляться стерильні мікроперфорації, внаслідок чого, з кожним наступним сеансом він все більше руйнується. Згодом тканина рубця заміщається молодими здоровими клітинами, які проростають із навколишньої шкіри.

Для досягнення бажаного ефекту може знадобитися від 5 до 10 сеансів місцевої гормональної терапії та кілька процедур шліфування фракційним СО2 лазером. Така тактика лікування призводить до розм'якшення та покращення еластичності рубця. Поступово його рельєф та колір починають зрівнюватися зі здоровою шкірою. Перші видимі результати з'являються приблизно через 4-6 тижнів від початку лікування. Після процедури лазерного шліфування рубців можуть спостерігатися невеликі парестезії, свербіж, легка гіперемія. Після процедури шліфування рубців можуть спостерігатися невеликі парестезії, свербіж, легка гіперемія.

У реабілітаційному періоді після лазерного шліфування категорично заборонено:

• масажувати шрам;
• протягом доби мочити місце обробки;
• засмагати, проводити косметологічні та фізіо-процедури, що зачіпають травмовану ділянку;
• здирати скоринки, що утворюються на поверхні рубця.

До та після лікування

Результат лікування