Стригучий лишай

Стригучий лишай (трихомікоз, трихофітія голови, мікроспорія) – інфекційне захворювання, що вражає волосисту частину голови, бороду, вуса та брови. Назва "стригучий лишай" є метафоричною і вказує на переважне ураження волосистих частин, хоча іноді залучається і гладенька шкіра. Більш коректним є термін трихомікоз, що об'єднує об'єкт і агент ураження.

Проблема викликана паразитичними грибами-дерматоміцетами сімейства Trichophyton та Microsporum. Відповідно до назвами грибів-збудників, у медичній термінології цей трихомікоз поділяють на Трихофітію та Мікроспорію. Обидва мають високу контагіозність (заражаючу здатність) і можуть викликати суттєві клінічні симптоми.

Залежно від місця та глибини ураження, а також від грибка-збудника та особливостей перебігу хвороби, стригучий лишай може мати різні клінічні прояви. Найчастіше він буває поверхневим, що вражає лише волосся, але в деяких випадках спостерігаються і гнійничкові, а також тяжкі запальні ураження.

Причини розвитку стригучого лишаю

Носіями та джерелами захворювання найчастіше є діти молодшого та середнього віку (3-12 років), а також тварини – коти та собаки. Зараження завжди відбувається при безпосередньому контакті або через одяг та предмети гігієни (головні убори, рушники, постільну білизну). Зараження від тварин зустрічається частіше і, як правило, протікає у більш важкій формі.

Деякий час грибок може перебувати в організмі в неактивному стані і ніяк себе не проявляти. Перехід в активну фазу може статися через порушення імунітету внаслідок захворювань ендокринної системи, стресу, нестачі вітамінів, важкої роботи у несприятливих умовах, недотримання санітарно-гігієнічних правил. Вищевказані причини сприяють також більш швидкому периферичному поширенню гриба по поверхні шкіри або вглиб по лімфатичним чи кровоносним судинам.

Симптоми стригучого лишаю

Як вже було сказано вище, заразитися стригучим лишаєм можна від тварини чи людини. Незалежно від джерела зараження, захворювання може протікати у гострій чи хронічній формі. У першому випадку інкубаційний період становить 1 тиждень, у другому – від 3-х до 6-ти тижнів.

Симптоматика може бути явною або слабкою. У разі рецидиву, симптоми, як правило, проявляються гостро і потім поступово деградують. На волосистих частинах та/або закритих ділянках шкіри з'являються червоні кільцеподібні і несильно сверблячі плями у вигляді "медальйонів". Ці вогнища мають чіткі контури і розмір близько 2 см. Потім на їх місці утворюються вузлики та пухирці, які згодом лопаються і перетворюються на сухі кірки, що лущаться. Можливе периферичне розростання вогнищ у вигляді "кільця в кільці" до плям розміром 5-7 см. При хронічному перебігу чіткість обрисів запальних вогнищ може бути втрачена.

Фото 1

Фото 2

Фото 3

Коли імунна система людини працює належним чином, вона самостійно справляється зі збудником хвороби, не допустивши її активності. Спровокувати ж розвиток хвороби може:

• нестійка водно-ліпідна мантія, наявність на шкірі мікротравм;
• тривалий контакт із джерелом зараження;
• висока температура та вологість повітря;
• авітаміноз;
• загострення хронічних хвороб.

Лікування стригучого лишаю

Стригучий лишай є лише одним з варіантів від великої кількості грибкових уражень шкіри та її придатків (волосся, нігтів, сальних та потових залоз). Тому діагноз встановлюється не тільки на підставі клінічної картини, а й обов'язкового проведення люмінесцентного (апаратного) дослідження, мікроскопії патологічного матеріалу, а також виділення та ідентифікації збудника у мікробіологічній лабораторії.

Для терапії використовується цілий комплекс заходів, що включає застосування активних зовнішніх засобів та системних препаратів. Під системними препаратами розуміють такі ліки, які різними шляхами вводяться в організм, і далі поширюються кровоносним руслом, досягаючи уражених тканин. Як правило, використовується ефективна комбінація антимікотичних, гіпосенсибілізуючих та антигістамінних засобів.

Лікування та профілактика стригучого лишаю досить складне медичне та соціальне завдання. У більшості випадків вона пов'язана з небажанням пацієнтів усунути контакт з хворою твариною, недотримання правил гігієни, або наявністю якого-небудь хронічного захворювання.

Фото 4

Фото 5

Фото 6