Паління та шкіра. Чи потрібно терміново кидати палити?

Про негативний вплив паління на здоров'я чули всі без винятку. Ця пристрасть до цих пір залишається головною причиною цілого "букету" смертельно небезпечних захворювань, яких можна було б уникнути. Проте, особливо в середовищі завзятих курців, існує колективна думка про нейтральний і, можливо, навіть позитивний ефект від паління, зокрема при деяких проблемах пов'язаних зі шкірою. У даній статті ми зробимо спробу розібратися, яким чином вживання тютюну впливає на шкіру та її придатки - волосся і нігті, а також на те, яким чином паління змінює перебіг дерматологічних захворювань.

Історію вживання листя тютюну нерозривно пов'язують з відкриттям американського континенту Христофором Колумбом в 1492 році. Незважаючи на те, що сам Колумб не мав пристрасті до тютюну, європейська знать все ж перетворила паління в елітарну моду. Так, назва рослини Nicotiana tabacum і його основного алкалоїду нікотину увійшли у наукову термінологію з легкої руки Жана Нікотона. Цей видатний чоловік, що жив у другій половині XVI-го століття, був французьким послом в Португалії, знаменитим лікарем багатьох європейських вельмож і, звичайно, пристрасним курцем. З тих часів, і аж до середини XX-го століття, тютюн вважався найкращим засобом для лікування і профілактики 36 хвороб та станів, таких як кишкові паразити, зайва вага, мігрень та використовувався навіть під час рятування потопаючих. Тих, кого виловлювали з води, намагалися якомога швидше накачати тютюновим димом, так як "рятувальники" щиро вірили, що він допомагає повернути життєві сили. Більш-менш серйозні дослідження впливу тютюну на організм тварин і людей почалися тільки в середині 1950-х. Дуже скоро стало зрозуміло, що тютюнопаління безумовно шкідлива звичка і, зокрема, вона пов'язана з безліччю дерматологічних ризиків.

У процесі вивчення впливу паління на людський організм в цілому, і на шкіру зокрема, з'ясувалося, що тютюновий дим щедро "заряджений" величезною кількістю канцерогенів і мутагенів. Всі ці токсичні речовини можуть впливати на шкіру як безпосередньо через епідерміс, так і опосередковано - через кровотік. Дим складається з двох фаз:

• твердої фази, яка включає нікотин, фенол, бензапірен, бензантрацен, пірокахетін ...
• летючої фази, що містить не меншу кількість шкідливих інгредієнтів, таких як вуглекислий газ, монооксид вуглецю, ціанід водню, аміак, ацетон, формальдегід ...

Завзяті курці можуть бути ідентифіковані по характерних проявах на шкірі та слизових оболонках. Класичний набір курця – це пожовтіння нігтів та світлих вусів, а також жовті зуби і язик, на яких залишаються сліди продуктів горіння тютюну.

Втім, тютюн вживають не тільки палінням. У деяких культурах його нюхають та, навіть, жують. Найчастіше місця, де утримують жувальний тютюн, спочатку знебарвлюються, а згодом на цих місцях утворюються ерозії та, навіть, виразки. Бажаючі позбутися шкідливої звички тютюнопаління іноді впорскують тютюнову витяжку у ніс за допомогою спрею. Нерідко також використовуються трансдермальні тютюнові пластирі, що призводить до локальних (на місці контакту) запальних та дегенеративних процесів слизових оболонок і шкіри. Та всі вчені одностайно погоджуються, що найшкідливіший спосіб вживання тютюну – це паління сигарет, причому рівень шкоди, що наноситься організму прямо корелює зі стажем паління і кількістю виробів викурених за день.

Куріння і старіння шкіри

Найбільш зрозумілий, і найпоширеніший патологічний процес, який прямо асоціюється з палінням, є передчасне старіння шкіри. Відкриті ділянки шкіри (руки та обличчя) потрапляють під прямий термічний вплив диму, який зменшує кількість вологи в роговому шарі епідермісу і викликає запальний процес. Крім токсичного впливу, сигаретний дим індукує виділення великої кількості вільних радикалів які є потужним акселератором процесу старіння. Обличчя курця характерно відрізняється тьмяністю і сіруватим відтінком, вираженими зморшками та схудлими рисами. З часом, шкіра стає більш тонкою та схильною до провисання. На експериментах було доведено, що на передчасне старіння у серйозній мірі впливає також і пасивне куріння.

Рак шкіри

Епідеміологічні дослідження демонструють як позитивну, так і негативну кореляцію злоякісних новоутворень шкіри, пов'язаних з палінням. Зокрема, підвищений ризик розвитку плоскоклітинної карциноми (авт. - одного з найнебезпечніших видів раку) вульви, шийки матки, статевого члена і ануса пов'язують з палінням сигарет. При цьому канцерогенність продуктів горіння тютюну в першу чергу асоціюється не з нікотином, а зі шкідливою дією поліциклічних ароматичних вуглеводнів, нітрозамінів і гетероциклічних амінів.

Дослідження, присвячені злоякісній меланомі шкіри показали, що ризик виникнення цієї грізної недуги напевне не залежить від куріння. Більш того, тривале куріння навіть може знизити ризики акральної меланоми, яка зазвичай виникає на долонях і стопах. Існує припущення, що захисний ефект паління на шкірну меланому пов'язаний з хімічною "спорідненістю" нікотину з меланіном шкіри, і блокуванням надмірного утворення останнього у тканинах. Однак, ремісія після лікування у пацієнтів, що не палять є більш стабільною і тривалою, ніж у протилежної категорії хворих.

Вплив куріння на загоєння ран

Однозначно, куріння вкрай негативно позначається на загоєнні будь-яких ран, в тому числі і шкіри. Експерименти на тваринах показали, що паління протягом 8 тижнів після операції по пересадці ділянки шкіри, різко збільшує ризик некрозу та відторгнення трансплантованого клаптя. Ймовірно, загоєння сповільнюється та пригнічується за рахунок гальмування міграції фібробластів (авт. - спеціалізованих рухливих клітин, що відновлюють тканинні ушкодження) у рану, та внаслідок зменшення периферичного кровотоку. Крім цього, в токсичних дозах нікотин зменшує концентрацію тканинного кисню і таким чином збільшує кислотність біологічних тканин, що вкрай негативно впливає на процеси відновлення пошкоджень.

І тут виявляється один дуже цікавий нюанс ... На експериментах, проведених на білих мишах виявилося, що в низьких, терапевтичних дозах трансдермальний нікотин, навпаки, нормалізує мікросудинну перфузію, стимулює загоєння та ангіогенез (авт. - утворення нових капілярів) на місці пошкодження тканин .

Шкірні алергії і хронічні дерматози

Паління сигарет – один з найбільш вивчених факторів ризику для розвитку алергічного контактного дерматиту. Нікотин, каніфоль, формальдегід, ментол, какао, локриця – потужні алергени, що містяться в тютюнової суміші сигарет, матеріалі фільтра та цигарковому папері. Тому вживання тютюну негативно позначається на перебігу таких поширених дерматозів, як атопічний дерматит, загальна кропив'янка, псоріаз і екзема рук.

Існує цілий ряд науково обґрунтованих припущень про те, що куріння викликає витончення нігтьових пластин, передчасну сивину у чоловіків і жінок, а також спричиняє раннє облисіння (андрогенетичного алопецію) у чоловіків. Експерименти на мишах показали, що у тварин, які зазнавали впливу тютюнового диму, з часом розвивається атрофія епідермісу і дефіцит волосяних фолікулів.

На противагу до цього всього "негативу" епідеміологічні дані свідчать, що поширеність рецидивуючого губного герпесу серед курців значно нижче, особливо серед осіб вживають сигари і трубки. Це може бути пов'язано зі здатністю більш-менш натурального тютюну пригнічувати реплікацію вірусу простого герпесу і зменшувати його цитологічний та клінічний ефект.